Вчителі ЗОШ №86 взяли участь у
мережевій акції «Вічно живий голос», присвяченій 150 – річчю від дня
народження видатної української письменниці, поетеси, однієї з найвідоміших
жінок нашої країни – Лесі Українки.
Неможливо було не прийняти
участь у цій акції, бо твори видатної Лесі, цієї непересічної людини, завжди
знаходять відгук у людській душі.
Завдяки її творчості українська
література зайняла одну з найвищих позицій у світовій культурі, а твори визнані
шедеврами.
Про Шевченка написано дуже багато, але є цікаві епізоди із його життя, про які ми ще дуже мало знаємо.
1). Основна освіта
майбутнього основоположника української літератури – лише два роки у церковній
школі у місцевого дяка. Багатьма своїми знаннями майбутній поет завдячує
красуні Софії Григорівні Енгельгардт. Саме вона навчила Тараса польської і
французької мови. Однак перші уроки мови Шевченко отримав все ж від лакеїв, і в
Петербурзі нерідко насміхались з уже вільного митця: “Пан Шевченко бардзо добже
мови по-польску, але в его мове завше ест цос хлопского”.
2). Тарас Григорович Шевченко був людиною середнього
зросту. Зберігся «Формулярний список про службу лінійного Оренбурзького
батальйону №1» за 1953 рік, у якому зазначено зріст рядового Шевченка 2 аршини
і 5 вершків, що дорівнює 164, 46 см.
3). Навесні 1838 року російський поет Василь Жуковський та
художник Карл Брюллов вирішили викупити талановитого юнака із кріпацтва.
Погодився відпустити Тараса і пан Енгельгарт, але запросив неймовірну на той час
суму – 2500 рублів. Аби знайти потрібні гроші, Брюллов намалював вихователя
спадкоємця престолу Жуковського, і друзі продали портрет з аукціону, участь у
якому взяла й імператорська родина. Розіграш відбувся 22 квітня 1838 року, а
вже 25 квітня Тарас отримав відпускну.
4). Традиційно на портретах у підручниках Шевченко постає
перед дітьми людиною похилого віку із суворим обличчям у високій шапці та
кожусі. Насправді ж після звільнення колишній кріпак став модним
портретистом у Петербурзі, мав добрий прибуток, а тому і вдягався досить модно.
5). Головний доробок Великого Тараса – «Кобзар», у якому зібрано усі перлини з намиста його творчості. Проте мало хто знає, що у Шевченковій спадщині є і прозові твори, такі, як драма «Назар Стодоля», і навіть повісті російською мовою.
6). В останній рік свого життя Тарас Шевченко власним
коштом видав «Букварь южнорусскій», за яким навчатися грамоті рідною мовою мали
дорослі українці в недільних школах. Буквар містив азбуку з друкованими та
прописними літерами, тексти для читання, цифри, таблицю множення, переспіви
Псалмів Давидових та п’ять щоденних молитов. Однак згодом Буквар був
заборонений і вилучений з метою нерозповсюдження недільними школами. І це, не
зважаючи на те, що «ничего в себе противного законам не заключает», як
говорилось у доносі.
7). До наших часів в оригіналах і частково в гравюрах на
дереві і металі дійшло 835 картин Шевченка. Їх виконано олією, тушшю,
аквареллю, свинцевим олівцем, сепією та в техніці офорта. Проте лише незначна
частина художніх творів має авторські підписи, а дати створення – ще менша.
8). Існує дві могили Тараса Шевченка. Перша знаходиться у
Петербурзі на Смоленському кладовищі, друга – на Чернечій горі поблизу міста
Канів. Справа в тому, що, відчуваючи наближення смерті, Кобзар просив поховати
його на Батьківщині. І через 58 днів за клопотанням Михайла Лазаревського
Тараса було перепоховано в Каневі.
9). На початку 70-х років минулого століття вдалося вперше
зблизька сфотографувати Меркурій. Космічна станція «Марінер-10» зафіксувала
близько 300 кратерів, один з яких було названо на честь Тараса Шевченка. Його
діаметр – 137 км. А у грудні 1976 року Кобзарем було названо астероїд головного
поясу 2427.
10). Найбільший портрет Тараса Шевченка площею понад
500 м² було намальовано в Харкові в жовтні 2014 року на стіні
17-поверхівки. Це графіті за адресою проїзд Садовий, 30 занесене до Книги
рекордів України. Силует зображення малювали по ночах більше двох тижнів. На
втілення задуму художників знадобилось близько 900 балонів аерозольної фарби.
Для графіті творчою групою Kailas-V обрано портрет пензля Івана Крамського.
Ширина готового малюнка становить 12 метрів, а висота – 43 метра.
Джерело:
https://pm-lntu.lutsk.ua/2019/03/09/10-tsikavyh-faktiv-pro-tarasa-shevchenka/
Вислови відомих людей про Шевченка
«…коли у поляків з’явився Міцкевич, їм уже
не потрібні стали поблажливі відгуки якихось французьких чи німецьких критиків:
не визнавати польську літературу означало б тоді тільки виявляти власну
дикість. Маючи тепер такого поета, як Шевченко, малоросійська література також
не потребує нічиєї ласки».
М.Г. Чернишевський (1828-1889,
російський письменник історик, філософ)
«Він був живою піснею… живою скорботою і
плачем. Він босими ногами пройшов по колючих тернах; весь гніт епохи впав на
його голову; не було спокою цьому вдовиному сину. Але інколи він підносився
духом, пробуджував і зароджував, підтримував і зміцнював в кожному – то піснею,
то словом, то власним життям – правду і безмежну любов до сіроми.
Вийшовши з простого народу він не
одвертався від жебрацтва і злиднів – ні, навпаки! – він і нас повернув лицем до
народу, і змусив полюбити його і співчувати його скорботі. Він ішов попереду,
вказуючи і чистоту слова, і чистоту думки, і чистоту життя».
Л.М.Жемчужников (1828-1912,
український і російський художник)
«Огненне слово його наскрізь проймало
серце не тільки тих, кому близьке було народне горе, а й тих, кому й байдуже
було до того. Всі дивувалися красі та силі тієї простої мови, якою Шевченко
виливав свої вірші. Увесь світ став прислухатися до його мови, а на Вкраїні
вірші приймали як благовісне, пророче слово».
П. Мирний (1849-1920, український
письменник)
«Любіть свою Батьківщину і рідну мову так, як любив покійний Тарас Шевченко. Для його пам’яті це буде найкращою нагородою і нерукотворним пам’ятником».
А. Р. Церетелі (1840-1915,
грузинський поет)
"Невмираючий дух поета, як і раніше,
витає над рідною Україною, невмовкаюче роздається його віще слово і сіє на
народній ниві живе насіння оновлення".
П.А. Грабовський (1864-1902,
український поет, публіцист)
«Він був селянський син і став князем в
царстві духа. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур.
Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свобідніші степені. Він
терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи Росії,
ніж десять побідних армій.
Доля переслідувала його ціле життя, та не
покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть,
ані його віри – в розпуку.
Доля не щадила йому страждань, але не
стримала його радості, що била здоровим джерелом життя.
Та найкращий, найцінніший дар доля дала
йому ах по смерті – невмирущу славу і вічну нову насолоду, яку дають його твори
мільйонам людських сердець».
І. Я. Франко (1856-1916)
«Поява Тараса Григоровича на похмурому
фоні закріпаченої України – явище далеко не випадкове. В його особі – все
знедолене малоросійське селянство – ніби злило всі кращі духовні сили і вибрало
його співцем свого одвічного горя. Вірний цьому високому призначенню, він,
незважаючи на всі злигодні свого невдалого життя, не зрадив його до самої
смерті».
І. І. Манжура (1851-1893,
український поет)
Тарас Шевченко народився на українській
землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що
стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять своє
безсмертя.
О. Гончар. (нар. 1918,
український письменник)
«Феномен Шевченка відбиває нашу
національну природу, наше світосприйняття, наше минуле і нашу надію на
майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і
пам’ять…».
Є. Сверстюк
«Коли б мені прийшлося одним словом
схарактеризувати поезію Шевченка, то я сказав би: се поезія бажання життя.
Свобідного життя, всесторонній, нічим не опутаний розвій одиниці і цілої
суспільності, цілого народу, – се ідеал Шевченка, котрому він був вірним ціле життя».
І.Франко
Ти нам залишив прагнення високі, шляхи священні, по яких
іти
Твого сумління й мужності уроки ми бережем і будем
берегти.
Микола Палієнко
«Сьогодні думи Шевченка є невіддільні від
дум нашого народу. І тому народ так часто, так охоче звертається до свого
поета. Гуманізм Шевченка, його ставлення до людини, його постійна турбота за
пригноблених – як це зараз нам співзвучно!».
Павло Тичина
«Невмирущий дух поета, як і раніше,
витає над рідною Україною, невмовкаюче роздається його віще слово і сіє на
народній ниві живе насіння оновлення».
Павло Грабовський
Джерело: https://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-shevchenka
