суббота, 28 ноября 2020 г.

Запали свічку пам'яті

           Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. 1. Наш найсвятіший обов’язок сьогодні зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих, про тих, хто не дожив, хто недолюбив, про живих і ненароджених. Згадуючи одного пам’ятаймо про мільйони.

         Запали свічку пам'яті. І нехай у мільйонах маленьких вогників згорить страшний спадок голодомору. Нехай у цьому полум’ї згинуть нещирі частинки душі кожного з нас. І буде шлях у майбутнє прямим і світлим.    




    Читайте онлайн про Голодомор:

В. Барка. Жовтий князь


           Роман «Жовтий князь» (1958–1961) – це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України – страшному голодомору 1932–1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створює символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть.

 https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=49

Георгій Касьянов. Розрита могила

       Саме про те, як представлений Голодомор в історіографії, політиці, пам’яті, міжнародних відносинах, внутрішньополітичній боротьбі в Україні, – ця книга. Автор задається питанням, наскільки професійний історик може бути незалежним від впливу політики і настроїв суспільства. Політика впливає на історіографію чи історіографія на політиків? Як формується і чи змінюється історична пам’ять під дією сучасних політичних процесів? Ці та інші питання розглядаються на прикладі становлення та поширення історичного образу Голодомору 1832—1933 років в Україні.

https://mybook.ru/author/georgij-kasyanov/rozrita-mogila-golod-19321933-rokiv-u-politici-pam/read/

Тодось Осьмачка. Ротонда душогубці

   У творі зображено глибокий трагізм долі українського народу напередодні великого голодомору 1932-33 років, подано художньо психологічний аналіз організації цього штучного голодомору правлячою тоді тоталітарно-терористичною сталінською клікою.

Татьяна Николаева. Рваные судьбы.         

Сюжетом для этого романа, основанного на реальных событиях, послужила история, рассказанная людьми, пережившими голод 1932-33 гг. и Великую Отечественную войну.

История сильных женщин – трёх сестёр и их матери Лизы. Несмотря на тяжёлые удары судьбы и беды, постигшие их, они не сломались и сумели найти своё счастье.

События того времени показаны через призму переживаний героев романа: их радость и горе, любовь и потери, через переплетение судеб и мгновения, когда жизнь висит на волоске. Динамичное повествование, яркие характеры и накалённые взаимоотношения героев, порой болезненные, как обнажённый нерв, не оставят читателей равнодушными.

            https://mybook.ru/author/tatyana-nikolaeva-3/rvanye-sudby/read/

Наталка Доляк. Чорна дошка

Страшні видіння приходять до Сашка у снах. Висушені голодом жінка і маленькі діти зазирають йому в обличчя скляними очима, німотно благають про допомогу, простягають до нього руки… Лесь Терновий, прадід Сашка, має що розповісти онуку про цих людей.

Бо він – один із них. Один з тих, хто вижив, пройшовши через пекло Голодомору 30-х років.

                       https://www.rulit.me/books/chorna-doshka-read-455271-1.html

Улас Самчук.  Марія

        Головна героїня повісті — звичайна сільська жінка. Але в центрі уваги Уласа Самчука не сільський побут, а багатоманітність і повнота життя української людини, висока моральність, благородство, шляхетність, працелюбство, інші чесноти, які таїло в собі українське село. Доля Марії — яскраве свідчення згубності нав’язаного колекти­візацією способу життя, втрати Україною свободи. Щирість і розважливий стиль оповіді дають можливість читачеві не тільки збагнути розумом, але й відчути серцем трагічність голодомору, беззахисність людини перед цим злом. Повість читається з великим інтересом, тримає читача в напрузі від початку до кінця і, незважаючи на драматичність долі персонажів, викликає у нього світлі почуття.

          https://book24.ua/ua/product/mariya-seriya-skarbi-tv-pal-/

Світлана Талан . Розколоте небо

      Роман «Розколоте небо» присвячено темі колективізації та Голодомору в Україні. Письменниця відобразила події 30-х років на прикладі одного селища на Луганщині. Українське село, де були плодючі сади та родючі землі, спустошила голодна смерть. Справжні, невигадані жахи описує авторка: на які відчайдушні та жахливі вчинки йшли люди, аби вижити в лихі часи голоду. Та у цих трагічних подіях знаходиться місце і для кохання, яке то виринає на перший план, то ховається за чорною, пекельною реальністю. «Розколоте небо» перевертає свідомість  читача та відкриває для когось незнані сторінки історії.

       Автор книжки, відомий український письменник, у новій повісті розповідає про трагічні події 1933 року, які він хлоп'ям пережив сам, коли здійснювався геноцид проти народу України. На сторінках твору перед читачем постануть жахливі картини голоду і все, що з ним пов'язано: людоїдство, смерть, моральний занепад людини.

https://www.e-reading.life/bookreader.php/1000049/Kiriy_Ivan_-_Golodna_vesna.html

Юрій Клен. Прокляті роки        

       Лірико-епічна, писана октавами, автобіографічна поема Освальда-Еккарда Бурґгардта (українського поета, літературознавця та перекладача німецького походження, відомого також за псевдонімом Юрій Клен; 1891-1947). Вперше окремою книжкою поема була видана 1937 року. Тут представлена за другим, виправленим виданням 1943 року, що було опубліковано в окупованому німцямі Львові.

   https://www.rulit.me/books/proklyati-roki-read-584881-1.html

Гуцало Євген. Сльози землі

Видання містить повісті "Голодомор", "Безголов'я", "Прокляття", де автор розкриває життя людей у важкі часи української історії.

      https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5271




воскресенье, 8 ноября 2020 г.

З днем української писемності і мови!

 

«Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування».       Панас Мирний

Історія свята

     День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Воно було започатковано 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 "Про День української писемності та мови" на підтримку "ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства".

    За православним календарем у цей день вшановують пам'ять преподобного Нестора-літописця. Він був письменником-агіографом, основоположником давньоруської історіографії, першим істориком Київської Русі, мислителем, вченим, ченцем Києво-Печерського монастиря.

    Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова. Він є автором найдавнішої пам'ятки історіографії та літератури українців – "Повісті минулих літ", яка була завершена близько 1113 року. Цей твір складений на основі сучасних автору подій і архівних літописів, народних переказів та оповідань.

ЕКСКУРС У МИНУЛЕ: ВІД ІЄРОГЛІФА - ДО КНИЖКИ

Звідки пішло слово?

До створення мови людство йшло довгі роки. А починалось все з невиразного звуку, більш виразної міміки та жесту, якими, до речі, ми користуємося й нині.

Щодо писемності, то тут найкоротший шлях лежав через малюнок.

Піктограма

Піктограма — складний малюнок чи серія малюнків, що не ілюструють розповідь про певну подію, а самі переповідають у малюнках зміст цієї події. Слово піктограма походить від латинського «пікто» малюю і грецького «графо» — пишу. Піктографію, або малюнкове письмо, вважають первинною формою писемності. Наскельні малюнки, писаниці або петрогліфи були прямими попередниками майбутньої писемності.

Символічне, або предметне, письмо

Єгипетська писемність виникла десь у глибині IV тисячоліття до нашої ери і спочатку була піктографічною, тобто малюнковою. Малюнок служив для зображення цілого повідомлення, а символ — лише для одного слова. Символічна писемність набула широкого вжитку у давніх шумерів, ассирійців та вавилонян. Вона зображувалася у вигляді клинопису. Згодом ці знаки були перенесені до письма інших народів. А найвідомішою із символічних писемностей є китайська ієрогліфіка, яка збереглася і до сьогодні, пройшовши довгу низку змін.

Давньоєгипетське письмо

Чимало пригод зазнала давньоєгипетська писемність. Важко повірити, але аж до XIX століття єгипетські тексти не були розшифровані. Єгиптологи ніяк не могли зрозуміти, як треба читати той чи інший ієрогліф, зображений у формі малюнка.

Ієрогліф — так називали єгипетські знаки греки.

Першим це зробив геніальний французький вчений Ж. Ф. Шампольйон, який володів, до речі, дванадцятьма мовами Заходу і Сходу.

Алфавіт

Створення першого алфавіту — подія величезного значення. Перший алфавіт, який вражає своєю простотою, створили фінікійці в II тисячолітті до нашої ери. Вони скористалися для письма єгипетськими ієрогліфами, але взяли лише ті, що означали окремі склади, а потім вже створили нові знаки на зразок єгипетських. Письмо їх було складовим. Алфавіт налічував 22 писемні знаки, які передавали тільки приголосні; писали справа наліво.

Грецький алфавіт

Справжній — не складовий, а буквений алфавіт, у якому є знаки і для голосних, і для приголосних, з'явився вперше у давніх греків. Вони запозичили писемність у фінікійців, але вигадали свої знаки для голосних, яких у фінікійців не було. Грецький алфавіт виявився таким простим, зрозумілим та зручним, що ним скористалися інші народи Середземномор'я.

Найдавніші грецькі написи викарбовували на камені, як колись єгипетські ієрогліфи; їх було видно здаля. Літери були великі, чіткі, прямолінійно кутастої форми, писали їх окремо одна від одної. Це письмо назвали капітальним.

Латинський алфавіт

Слово алфавіт походить від назв перших грецьких букв А — альфа та бета (віта) — абетка — це сукупність усіх графічних знаків — літер чи складових якої-небудь системи письма, розміщених у традиційно усталеному для кожної мови порядку.

Інки, народ, який на території Перу, винайшли так зване вузликове письмо (кіпу). Дослівний переклад цього слова — зав'язувати вузлик. Кіпу мало такий вигляд: до грубої мотузки чи до ціпка чіпляли кольорові шнури та нитки різної товщини. На них в'язали вузлики прості, подвійні тощо. Від кольору, довжини шнура або кількості вузликів на кожному шнурі залежали значення, зміст зробленого в такий спосіб запису. Залежно від забарвлення ниток та порядку, в якому були зав'язано вузлики, індіанці встановлювали (читали), про що саме йдеться. Жовта барва означала золото, біла — срібло, червона — воїна, зелена — маїс.

Слов'янський алфавіт

Дещо по іншому склалася доля слов'янської писемності, її алфавіт створили слов'янські просвітителі — брати Кирило і Мефодій. Це сталося майже 1140 років тому, у 863 році. Цей алфавіт зветься кирилицею. На той час у кирилиці було майже 43 літери.

Український алфавіт

В українській мові історія правописів має свою специфіку. Вже в XVII столітті намагалися пристосувати правопис до вимови, але вперше це зробив І. Котляревський.

Над удосконаленням українського правопису працювали І. Павловський, автор «Української граматики», І. Максимович, Г. Квітка-Основ'яненко.

Намагаючись увести єдину правописну форму, український письменник та публіцист Пантелеймон Куліш реформував український правопис, наблизивши його до вимови, ввів єдине «и» та «і», останньою літерою позначав і йотоване «в», а «є» — знаком «є». Звався цей правопис «кулішівка». Пізніше з'явилися здвоєні співзвуччя: суддя, весілля, ніччю.

 

Букварі
Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і побачив світ у Вільні в 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, який містив 1061 слово.
Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974рр.
Граматика
Найдавніша в Україні граматика під назвою «Граматика доброглаголиваго еллинословеского язик» була видана Ставропігійською друкарнею Львівського братства у 1651 р.
Першою відомою нам граматикою старої української мови є «Граматика словенская...» І.Ужевича. Рукопис, датований 1643 p., виданий фототипічним способом у перекладі сучасною українською мовою у 1970р.
Першу друковану граматику української народно-розмовної мови — «Граматику малороссийского наречия» - випустив у 1818 р. у Петербурзі С. Павловський.
Підручник
Першим вітчизняним друкованим підручником була «Азбука», надрукована першодрукарем І. Федоровим у Львові 1574 р. Це був також перший друкований підручник у східних слов'ян (див. також «Букварі»).
«Найдовговічніший» підручник
 За «Граматикою словенською», створеною у 1619 р. Мелетієм Смотрицьким — викладачем Київської братської школи,  навчалися учні російських, українських і білоруських шкіл протягом майже 150 років. М. В. Ломоносов назвав її «вратами вченості».
Словники
 Перший український словник, «Лексис з тлумаченням слов'янських слів на просту мову», складений після 1581 р. невідомим автором, лишився в рукописі. Він містив 896 слів. Автор підшив його до «Острозької Біблії», яка вийшла 1581 p., і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу.
Перший друкований словник української мови з'явився у Вільні            1596 р. Лаврентій Зизантій видав буквар «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і додав до книжки «Лексис», тобто словник, який містив 1061 слово. Церковнослов'янські слова тут пояснюються простою українською мовою, яка майже тотожна теперішній.
Перший друкований український тлумачний словник «Лексиконь славеноросскій и ймень тьлкованіе» випустив 1627 р. у Києві Памво Беринда. Поряд з церковнослов'янською лексикою він містив й українську народнорозмовну лексику, переклад і тлумачення близько 7000 слів.
Перший ґрунтовний словник української мови «Словар української мови» в чотирьох томах вийшов у Києві в 1907—1909 pp. Співукладачем, упорядником та редактором цього видання, що вважається вершиною українського дожовтневого словникарства, є Б. Д. Грінченко. В українській лексикографії це видання залишалося найповнішим і найавторитетнішим зібранням української лексики протягом півстоліття.
Перший історичний словник
У 1977-1978 pp. вперше в історії нашого народу був виданий «Словник староукраїнської мови XIV— XV ст.», створений львівськими науковцями на основі численних пам'яток письменства.
Найповнішим словником рідної мови є «Словник української мови» в одинадцяти томах, створений в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН Україні і виданий у 1970-1980 pp. Це перший в історії української лексикографії словник тлумачного типу, створений на базі величезного матеріалу, дібраного з різноманітних літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел з кінця XVIII ст. до наших днів.
Найбільшим дослідженням мови окремого автора вважається двотомний «Словник мови Шевченка» (Київ, 1964) та двотомний «Словарь языка русских произведений Шевченко» (Київ, 1985-1986). Обидва словники, присвячені лексикографічному вивченню багатожанрової творчості поета і прозаїка Т. Г. Шевченка, допомагають дослідникам глибше і повніше зрозуміти і вивчити мовну творчість і стиль великого майстра художнього слова. «Словник» містить 10116 лексичних одиниць, «Словарь» — 20 548.
Хрестоматії
Першу хрестоматію української літератури уклав 1829 р. культурно-освітній і церковний діяч на західноукраїнських землях І. Могильницький. Починалася вона з привілею руського князя Лева 1292 p., потім йшли зразки творів літератури XVI-XVIII ст.: перекладні, оригінальні вірші, проповіді, синаксар, пісні з «Богогласника», вірш про Вакулу Чмиря, уривки з «Енеїди». Першу друковану хрестоматію з української літератури видав И. Левицький у своїй граматиці 1834 р. Уклав її И.Левицький на основі матеріалів І. Могильницького, додавши також свого матеріалу.
Першу історико-літературну хрестоматію теж склав І. Могильницький. В ній йшлося про писемні твори, починаючи з княжих часів до «Енеїди» І. Котляревського. У Східній Україні «Краткий исторический очерк украинской литературы» подав уперше П. Петраченко додатком до курсу історії російської літератури (Варшава, 1861), де розглядалася творчість Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка і П. Куліша.
Літери
 Найчастіше вживана літера
 На це звання претендують кілька голосних. Натомість буква, з якої починається найбільша кількість слів,— це «п». «Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є «ф». В українській мові звук, що позначається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.
«Найукраїннішою» літерою, тобто не вживаною в абетках інших народів, є «г». Цей проривний звук різними способами позначали в українському письмі принаймні з XIV ст., а від 1619 р. веде родовід в українській абетці літера г, котру як різновид грецької «гамми» уперше запровадив у своїй «Граматиці» М. Смотрицький. Цим розрізнялися два звуки — фрикативний (як у слові «голова») і проривний (як у слові «ґанок»). Але реформа українського правопису, здійснена 1933 р. без громадського обговорення, в атмосфері галасливих кампаній проти «шкідництва на мовному фронті» призвела до того, що ця літера була безпідставно вилучена з української абетки.
І лише у 1990 p., після більш як півстолітньої відсутності в новому «Українському правописі» було поновлено в деяких словах написання літери «ґ», яка, мабуть, заслуговує ще й на те, щоб називатися найбільш проскрибованою.
Слово
Найдовшими словами в українській мові, є "дихлордифенілтрихлорметилметан" — назва одного з пестицидів, містить тридцять літер, а також «рентгеноелектрокардіографічного» —  містить 31 літеру.
Найчастіше й найрідше вживані слова. У «Частотному словнику сучасної української художньої прози» опрацьовано 25 книжок 22 письменників і зафіксовано 33 391 різне слово загальної лексики.
Згідно з "Коротким словником синонімів української мови", у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово "бити" — 45.
Таблицю слів і словоформ, розташованих у спадному порядку щодо частоти вживання, «очолює» сполучник «і».
 Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка», «радист», «білочка».
Найдовше скорочення, що зустрічається в українській мові. По 32 літери мають скорочення Головел-ватормлинкомплектпостач та Головпівнічсхіднафтовидобуток. Серед скорочених назв українських установ — Укрголовметалургвуглекомплект — 29 літер. Так скорочено називається Головне управління комплектування приладами, устаткуванням, кабельними та іншими виробами підприємств, що будуються і реконструюються, чорної, кольорової металургії і вугільної промисловості Державного Комітету з матеріально-технічного постачання.
Найбільшу кількість значень має абревіатура ПК. Це палац культури, паровий кран, передній край, перфокарта, Петербурзький комітет, Петроградський, комітет, підбирач-копнувач, пістолет-кулемет, Пітерський комітет, предметний каталог, Повітряний кодекс, пожежний кран, польовий караул, постійний комітет, променевий кінескоп, проміжний конденсатор, прохідницький комбайн, прядильно-крутильна (машина), парсек та інші.
Найдовша абревіатура в українській мові — це, мабуть, ЦНДІТЕДМП — Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Абревіатура містить дев'ять літер.
Словником скорочень української мови усього зафіксовано 22 значення.

       9 листопада до Дня української писемності та мови маленькими активістами бібліотеки проведено смайл - опитування: "Чи важливо розмовляти українською?". В опитуванні взяло участь 95 читачів бібліотеки (як учні початкової школи, так і вчителі). 78 читачів підтвердили важливість спілкування рідною мовою; 9 - не змогли визначитись; 8 - вважають, що спілкування українською не дуже важливо. 






А ще в цей день учні та вчителі нашої школи читали вірші про українську мову.





понедельник, 26 октября 2020 г.

                                                            26 жовтня

 Міжнародний день шкільних бібліотек

     Засновником цієї календарної події виступає всесвітня організація ЮНЕСКО, за ініціативою Міжнародної асоціації шкільних бібліотек і вперше свято було проведено в 1999-му році. Дата святкування Міжнародного дня шкільних бібліотек в багатьох країнах, зокрема і в Україні - щорічно в четвертий понеділок жовтня. В Англії, наприклад, цей День відзначається в перший понеділок жовтня і приурочений до початку шкільних канікул, коли настає перший день їхнього Національного Тижня дитячої книги, що включає в себе і національний День поезії, який проводиться в четвер.

Важливість забезпечення та поширення грамотності, всіляке сприяння належному навчанню - один з основних пріоритетів сучасного суспільства й атмосфера, яка створюється професійними бібліотекарями, найбільш сприятлива у цьому процесі.

 

Джерело: https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=668

понедельник, 21 сентября 2020 г.

Міжнародний День миру

 

      21 вересня весь світ відзначає День миру, як день глобального припинення вогню та відмови від насильства. Цей день надає можливість привернути увагу дітей та молоді до питань важливості миру і принципів гуманності, свободи, добра і поваги до різноманіття.

     Найбільше у світі щастя – це мир, коли люди живуть дружно та спокійно, земля не здригається від страшних вибухів, не ллються сльози горя та втрат. 

     Мир, яке коротке, але змістовне слово. Це слово звучить по – різному на континентах Землі, але скрізь воно означає прості й одвічні істини. Воно вміщує в собі яскраве сонце і блакитне небо, радісну працю і теплий хліб, радісний сміх дітей та усміхнені обличчя дорослих.

     Щирі побажання миру та спокою в рідній країні та у світі прозвучали у віршах від учасників театрального гуртка.

   

А представники 8-9 класів разом з учнями 3-В класу намалювали на асфальті символи миру – голуби з оливковою гілочкою в дзьобі, які несуть звістку про чудові переміни у життя людства.

     

   


понедельник, 14 сентября 2020 г.

                                     

15 вересня – 130 років від

дня народження Агати Крісті

(Мері Кларісса Міллер)

(1890-1976)


        Англійська письменниця, майстриня і одна з найвідоміших у світі представниць детективного жанру, творець класичних персонажів детективної літератури  Еркюля Пуаро та міс Марпл.

За кількістю перекладів (понад 100 мовами світу) і сумарним накладом друкованих видань (понад 2 млрд примірників) книги Агати Крісті посідають третє місце в історії після Біблії та творів Вільяма Шекспіра. Крім того, драматургічним творам письменниці належить рекорд за найбільшим в історії числом театральних постановок.

Цікаві факти із життя  Агати Крісті 

  1). Вона соромилася своєї професії.

Навіть видавши добру дюжину книг, в офіційних документах в графі «сфера діяльності» Агата Крісті наполегливо вказувала «домогосподарка». Більш того, у письменниці, чиїми романами до сьогоднішніх днів зачитується весь світ, не було ні окремого кабінету, ні письмового столу. Такий аскетизм сама Крісті пояснювала незручністю: свою творчість вона називала не більше, ніж хобі, вважаючи письменство чимось несерйозним. Працювала вона уривками, в перервах між домашніми справами, влаштовуючись то за кухонним столом, то в спальні. Втім, на пристрасть письменниці до роботи з текстом це ніяк не впливало - якщо їй все-таки вдавалося усамітнитися, то вона, за власними словами, «забувала про все на світі».

  2). Мати забороняла Агаті читати.

Як правило, батьки мріють про те, щоб їх чадо замість безцільного хитання по дому або за його межами проводило якнайбільше часу за читанням. У житті маленької Агати все було навпаки: її мати Кларисса Бемер страждала на легку форму нервового розладу, та до того ж, будучи людиною захоплюється, буквально марила Вікторіанської епохою.

На її думку, справжня леді тих років зобов'язана була грати на одному з музичних інструментів (а краще на декількох), регулярно брати уроки вокалу і вміти танцювати, а от читати їй було абсолютно ні до чого. Більш того, цей навик Кларисса вважала навіть шкідливим і не планувала знайомити дочку з літературою до восьми років. Майбутня королева детектива, втім, була іншої думки і навчилася читати сама вже в чотири роки.

 

3.) Крісті страждала незвичайним розладом психіки.

 Якщо з читанням у письменниці все було прекрасно, то з письмом справи йшли набагато гірше. Все життя Крісті страждала дисграфією- порушенням психічних функцій, через яке їй не вдавалося розставляти букви в словах в правильному порядку. Втім, це не завадило їй придумувати приголомшливі сюжети і друкувати їх на машинці.

4). Інсценувала власне викрадення (чи ні?).

Наприкінці 1926 року Агата Крісті безслідно зникла. Пропажа письменниці
 дивним чином збіглася з проханням її чоловіка Арчібальда Крісті про 
розлучення. У день «Х» Агата поклала спати маленьку дочку, потім сіла за
кермо автомобіля і помчала в невідомому напрямку, а вже через кілька днів
 машина з особистими речами жінки була знайдена на березі річки. На 
пошуки письменниці кинулася буквально вся країна: британські газети 
рясніли заголовками про можливе викрадення або навіть вбивство. Втім, 
вже через одинадцять днів Агата знайшлася живою і абсолютно здоровою 
(останнє підтвердила медична експертиза). Що ж сталося насправді і які 
цілі переслідувала романістка, з'ясувати так і не вдалося. Хоча пліткарі
 стверджували, що таким чином Крісті планувала підставити невірного 
чоловіка.
5). Розбиралася в отрутах.

Незвичайне захоплення з'явилося у письменниці ще в період Першої світової війни, куди та вирушила медсестрою-добровольцем. В токсичних речовинах вона розбиралася краще багатьох фахівців. Підтвердженням тому служить достатня кількість способів позбутися неугодної людини в романах Крісті: в цілому її персонажі були отруєні 83 рази, і кожен наступний випадок був не схожий на попередній! Крім того, колись зовсім юна Агата збиралася стати фармацевтом, однак замість професії придбала невикорінну фобію - зробити помилку в приготуванні того чи іншого зілля і отримати смертельну отруту замість ліків. На щастя, її побоювання так і не збулися, а ось відмінне знання різного роду отруйних речовин стало в нагоді в письменницькій кар'єрі.

6). Еркюль Пуаро був списаний з реальної людини.

Мабуть, найвідоміший персонаж «королеви детектива» мав реальний прототип. Ще в середині 1910-х років Крісті побачила на автобусній станції забавного бельгійця, чиє обличчя прикрашали розкішні вуса. Чоловік, судячи з усього, був якийсь дивний - жести, міміка і навіть рідкісні репліки видавали в ньому людину з примхами, але не позбавленого при тому гострого розуму. Образ випадкового перехожого так надихнув Агату Крісті, що вона зробила його головним героєм цілої серії книг. Втім, він швидко їй набрид, а згодом і зовсім став викликати роздратування. Більш того, через багато років письменниця, не бентежачись, називала свого персонажа «огидним, бундючним, егоцентричним маленьким лицеміром» і «жирним виродком». Крісті не раз скаржилася на те, що при всій нелюбові ніяк не може розлучитися з нестерпним диваком-детективом. Виною тому була популярність Пуаро, яку той мав серед читачів.

 

Джерело: https://eksmo.ru/selections/7-neozhidannykh-faktov-ob-agate-kristi-ID15519064/

понедельник, 31 августа 2020 г.

         

                  Закінчилося літо і ніжно кличе

Діточок за парти всіх школа.

І з книгами новий, чарівний політ

День Знань подарує вам знову.

І в перший день осені, день вересня

Вас шкільна дружба зустрічає.

І дитячі роки, собою срібних,

На вас світло добра випромінює.